Дитина може володіти ідеальними фізичними здібностями, статурою, властивостями нервової системи, вольовими якостями, але без достатньої мотивації вона не буде займатися спортом. Що ж таке мотивація?

Мотивація - це усвідомлена причина активності людини, спрямована на досягнення певної мети. Для кращого розуміння процесів, що лежать в основі мотивації, слід хоча б у загальних рисах співвіднести поняття мотивації з потребами, мотивами і метою діяльності взагалі та спортивної діяльності зокрема.

Отже, мотивація - це усвідомлена причина активності. В основі ж причини лежить потреба, яка визначається як потреба людини в тому, чого йому, як правило, бракує. Ця потреба і є першопричиною активності людини.

Потреба породжує спонукання (прагнення) до пошуку можливостей її задоволення. Будь-яка потреба може реалізуватися лише в процесі певної діяльності, яка, в свою чергу, і призводить до реалізації потреб, тобто до кінцевої мети.

Виходячи з логіки міркування неважко помітити смислову тотожність потреб і мети. Суть же відмінності в тому, що мета, яка обумовлює спрямованість активності людини, лежить як би на поверхні. Вона реально відчутньо зрозуміла.

Потреба глибше захована у свідомості, часто більш віддалена від спрямованого спонукання, тому залишається ніби в тіні. У зв'язку з цим потреба часто буває замаскована метою. Дійсно, якщо взяти спортивну діяльність, то в ній метою, звичайно, є результат, що показується займаються на змаганнях. Цей результат виражається в метрах, секундах, очках (тобто мета виявляється конкретно, реально, відчутно).

Потреби, що лежать в основі мотивації, що спонукала до занять спортом, а далі до напружених тренувань, можуть бути самими різними, часто відомими лише самому спортсмену. Це можуть бути прагнення бути сильним, мужнім; придбати певні вміння та навички; постояти за себе і близьких; підвищити свій соціальний статус, матеріальний добробут та ін

В цілому потреби поділяються на:

1) фізіологічні (біологічні);

2) психологічні;

3) соціальні;

4) матеріальні.

При цьому мотиви занять спортом можуть бути спрямовані як на сам процес занять, так і на результат. У першому випадку, особливо в молодшому шкільному віці (коли, як правило, багато хто починає займатися спортом), мотивацією може бути задоволення природної біологічної потреби в русі, а також отримання вражень, безпосередніх емоцій, пов'язаних зі спортивною діяльністю (тобто мотивація психологічного характеру).

У другому випадку мотивація може носити наступний характер.

В біологічному аспекті мотивами можуть виступати зміцнення здоров'я, поліпшення статури, розвиток фізичних якостей, тобто в основі мотивації тут лежить прагнення до вдосконалення в фізичному плані. Це досить сильна мотивація, тому що будь-який хлопчисько хоче бути здоровим, сильним, витривалим, а будь-яка дівчинка - красивою, гнучкою, мати гарну фігуру.

Психологічний мотив може виявлятися в прагненні бути мужнім, сміливим; в бажанні володіти такими рисами характеру, як наполегливість, воля.

Соціальні мотиви можуть проявлятися в тому, щоб бути схожим на відомого спортсмена, бути привабливим для осіб протилежної статі, бути просто не гірше інших. Відомо, що успіхи в спорті підвищують престиж в суспільстві. Уже в школі для досягнення поважного ставлення до себе чимале значення має рівень фізичної підготовленості.

Хлопчики, що досягають успіхів у спорті (особливо займаються самбо, боксом, карате), набувають значний статус, а отже, і самоповага. В подальшому вони стають більш впевненими в собі.

Всі названі мотиви відображають внутрішні спонукання дитини до занять спортом. Але надзвичайно важливе значення, особливо в дитячому віці, мають зовнішні фактори, які є часом безпосереднім поштовхом, що призводить дитини в спортивну секцію.
Велике значення в шкільному віці має, зокрема, наслідування товаришам. Добре відомо, що часом за одним школярем в секцію приходить займатися пол класу (правда, при відсутності достатньої мотивації або через непридатність більшість з них також дружно кидає заняття).

У створенні стійкої мотивації особливу роль можуть зіграти батьки. Для захопленості дитини спортом величезне значення має те, яке місце виконання фізичних вправ займає в родині, чи займаються батько й мати фізичною культурою. Для хлопчика, мабуть, особливе значення має те, як ставиться до фізичної культури батько. Він з радістю становить батькові компанію в бігу, катанні на лижах, велосипеді, заняттях з вагами.
     

Стаття з навчально-методичного посібника: "Визначення спортивної придатності дітей та підлітків: біологічні та психолого-педагогічні аспекти". Автор Л.А. Семенов